Термінологічний словник з „Основ екології” для використання в роботі з обдарованими дітьми.
А
АБІОГЕНЕЗ - cамозародження; теорія виникнення живих істот (біогенних організмів) з неорганічних речовин. Дана теорія має досить багато прихильників, але будь-які спроби отримати живу речовину в лабораторних умовах були невдалими.
АБІОЛОГІЯ - розділ науки, який вивчає неорганічні сполуки, що входять в кругообіг речовин.
АБІОТИЧНІ ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ – це фактори неживої природи: хімічні та фізичні – хімічний склад повітря, води, ґрунтів; температура; світло; радіація; тиск, сонячна енергія, вологість, течії, пожежі, фізичні поля тощо.
АБСОРБЦІЯ – це явище, що полягає у поглинанні газів певними рідинами (абсорбентами), які розчиняють або зв’язують гази, що пропускають через них.
АБРИС - схематичне креслення місцевості з зазначенням промірів всіх об'єктів, що знімаються. Виконується від руки в полі при геодезичних зйомках з метою побудови плану або профілю місцевості.
АГРОЦЕНОЗИ – це молоді біоценози, що формуються результаті господарської діяльності, для яких характерним є видова бідність і одноманітність, і, які підтримуються людиною завдяки розробленій нею системі агротехнічних та агрохімічних заходів.
АДСОРБЦІЯ – це явище, що полягає у поглинанні газів поверхнею твердих тіл (адсорбентів).
АЕРАЦІЯ - природне або штучне надходження повітря в яке небудь середовище (воду, грунті і т. п.).
АЕРОБИ - організми, здатні існувати в кисневому середовищі.
АЕРОЗОЛЬ - завислі в газоподібному середовищі частинки твердих або рідких речовин (радіус твердих частинок ІО-8—ІО-2 см, крапель 10-5—10-1 см.).
АКТИВНА (ПОЗИТИВНА) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – це такий вид відповідальності, при якій виконання вимог щодо охорони природи здійснюється шляхом запровадження безвідходних і маловідходних технологій, виділення значних коштів на будівництво очисних споруд, різних установок і пристроїв, що зменшують забруднення НПС, і захищають здоров’я людей.
АМЕНСАЛІЗМ – це така форма взаємодії між живими організмами, коли взаємозв’язок між організмами носить односторонній характер: для одного партнера він сприятливий, а для іншого байдужий.
АНАЕРОБИ - організми, здатні існувати в безкисневому середовищі.
АНТРОПОГЕННИЙ - створений (народжений) людиною (наприклад, антропогенний ландшафт).
АНТРОПОГЕННІ ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ – це форми діяльності людини.
АРЕАЛ - область поширення виду (роду, і т. п.), в межах якої особини виду завершують свій життєвий цикл.
АТМОСФЕРА - повітряна оболонка Землі. Простежується до висоти 2 тис. км, її поділяють на: тропосферу, стратосферу, мезосферу, термосферу, екзосферу. Сучасна атмосфера в значній мірі продукт біогенного походження.
АУТЕКОЛОГІЯ – це розділ екології, що вивчає фактори середовища та їх вплив на живі організми.
Б
БАЛАНС ТЕПЛОВИЙ - сукупність приходу і відтоку тепла. Розрізняють б. т. атмосфери, грунту, Землі. В балансі тепловому Землі відбуваються його порушення в результаті світового виробництва.
БЕДЛЕНД - непридатні для землекористування землі.
БІОГЕННІ РЕЧОВИНИ – це органічні та органомінеральні продукти, створені живими організмами.
БІОГЕОЦЕНОЗ - однорідна природна система функціонально взаємо-зв'язаних живих організмів і оточуючого їх абіотичного середовища (неживої природи).
БІОЕКОЛОГІЯ – це розділ екології, що вивчає середовище життя живих організмів, тобто відносини живих організмів між собою та з навколишнім середовищем.
БІОКОСНІ РЕЧОВИНИ – це продукти розкладу та переробки гірських та осадових порід живими організмами.
БІОМ - сукупність угрупувань якої-небудь зони або підзони (біом тундри, біом степу).
БІОМАСА – це загальна маса особин одного виду, груп видів чи спільноти в цілому (рослини, тварини, мікроорганізми), що припадає на одиницю поверхні (об’єму), місця проживання (в сирому чи сухому вигляді).
БІОПРОДУКТИВНІСТЬ – це швидкість продукування біомаси на даній площі за одиницю часу.
БІОСФЕРА - оболонка Землі, зайнята сукупністю живих організмів. Це організована життєдіяльність організмів; земна оболонка, у формуванні компонентів якої живі організми відіграють першорядну роль. Вона включає нижню частину атмосфери, всю гідросферу і верхню частину літосфери.
БІОСФЕРНИЙ МОНІТОРИНГ – це система досліджень, що дає можливість визначити глобально-фонові зміни у природі (радіацію, озон, тепло, вуглекислий газ СО2, циркуляцію газів між океанами, запиленість, міграцію тварин, погодно-кліматичні зміни на планеті).
БІОТА - сукупність флори і фауни певної території.
БІОТИЧНІ ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ – це форми взаємодії між організмами типу «хазяїн-паразит».
БІОТИП - однорідне за абіотичними факторами середовище існування біоценозу (угруповання організмів).
В
ВЕЛИКИЙ (ГЕОЛОГІЧНИЙ) КРУГООБІГ – це кругообіг речовин у межах планети, між океанами і континентами.
ВЕРТИКАЛЬНА ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА (ЯРУСНІСТЬ) – це явище вертикального розшарування екосистеми на структурні частини (яруси).
ВИВІТРЮВАННЯ - руйнування матеріалів (мінералів і гірських порід) під впливом фізичних, хімічних і біогенних факторів. Розрізняють фізичне, хімічне і органічне вивітрювання.
ВИД - сукупність поколінь, що походять від спільного предка, під впливом середовища і боротьби за існування відособлених добором від інших живих істот. Вид — основна категорія таксономічної системи підпорядкованих одиниць.
ВИДИ-ДОМІНАНТИ – це види, що переважають у рослинних асоціаціях (за своєю біомасою). Становлять 4/5 від загальної біомаси.
ВИДИ-ЕДИФІКАТОРИ – це види, що мають велике значення у створенні біосередовища екосистеми, у формуванні структури біоценозу. Становлять 1/5 від загальної біомаси.
ВИКИДИ - короткочасне або довготривале (протягом певного часу) надходження в навколишнє середовище будь-яких забруднювачів.
ВИЧЕРПНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – ті, які при експлуатації можуть бути повністю вичерпані.
ВІДВЕРНЕНІ ЗБИТКИ – це збитки, яких вдалось запобігти внаслідок проведення природоохоронних заходів.
ВІДНОВНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – ті, що здатні до самовідновлення за період господарської діяльності людини.
ВІДНОСНО-ВІДНОВНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – ті, що відновлюються за достатньо великий проміжок часу.
ВОДА - найпоширеніша речовина в природі, найважливіша складова частина живих організмів, без якої неможливе життя. Живі організми в середньому на 2/3 складені з води.
ВОДОЙМА - природне або штучне середовище текучих або стоячих вод (ріка, озеро, став).
ВОДОКОРИСТУВАННЯ - порядок, умови і форми використання водних ресурсів для потреб населення і господарства.
Г
ГАЛОГЕННІ ГРУНТИ – грунти, які утворились внаслідок галогенезу, тобто під впливом сукупності процесів у насичених розчинах солоних озер, лагун тощо, внаслідок яких кристалізуються солі галогенів (фтору F, хлору Cl, брому Br, йоду I, астату At).
ГЕОЕКОЛОГІЯ – це розділ екології, що вивчає взаємовідносини організмів та середовища з точки зору їх географічної приналежності.
ГІГРОФІТИ – суходольні рослини, що живуть лише в умовах великого зволоження.
ГІДРОСФЕРА – це водна оболонка Землі, яка включає Світовий океан, води суші (ріки, озера, болота, льодовики) та підземні води між атмосферою і земною корою, сукупність вод Землі: океани, моря, континентальні водойми (озера, річки) та льодові покриви.
ГОМЕОСТАЗ(ИС) – стан динамічної рівноваги природної системи, який підтримується регулярним відновленням основних її структур, речовинно-енергетичним складом і постійною функціональною саморегуляцією її компонентів. Термін Г. частіше вживається для характеристики організму.
ГОРИЗОНТАЛЬНА ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМ (МОЗАЇЧНІСТЬ) – це нерівномірність у розподілі живих істот по біотипу (переважно залежить від ґрунтово-кліматичних умов).
ГРАНИЧНО ДОПУСТИМІ ВИКИДИ (ГДВ) – це така кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітрі за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря на межі санітарної зони не була вищою від ГДК.
ГРАНИЧНО-ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК) ПОЛЮТАНТА – це такий його вміст у природному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить її здоров’ю в разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.
ГРАНИЧНО-ДОПУСТИМІ ЕКОЛОГІЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ (ГДЕН) – це сумарні обсяги забруднень, що може витримати екосистема без порушення стану природної динамічної рівноваги.
ГРАНИЧНО-ДОПУСТИМІ СКИДИ (ГДС) – це така маса речовин у стічних водах, що є максимально допустимою до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному пункті (контрольному створі).
ГУМІДНІСТЬ – ступінь перетворення органічних залишків у грунті й
у воді в високомолекулярні речовини (головним чином, у гумінові кислоти), а врешті-решт – у гумус.
ҐРУНТ – це родючий шар земної кори, що виник внаслідок впливу атмосфери на живі організми та літосферу.
Е
ЕВРИБІОНТИ – це живі організми, що мають велике пристосування до змін умов довкілля.
ЕВТОФІКАЦІЯ – збагачення водного середовища органікою.
ЕДАТОП – 1) сукупність однорідних для даної території грунтово- гідрологічних умов; 2) сукупність умов середовища, які створюються грунтом.
ЕКОКЛІМАКС – це стан стійкої рівноваги між живими угрупованнями і середовищем системи; кінцевий результат сукцесій.
ЕКОЛОГІЗАЦІЯ – це поширення екологічних принципів та підходів на всі сфери життєдіяльності людського суспільства: культуру, науку, виробництво та соціальні явища.
ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – це поступове розширення дії екологічних пріоритетів у виробничій діяльності, підвищення екологічної освіченості й свідомості управлінського персоналу, поступове проникнення екологічних нововведень у виробництво, екологічна модернізація виробництва.
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА – це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження як його погіршення, так і виникнення небезпеки для здоров’я громадян.
ЕКОЛОГІЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ – це здатність організму пристосовуватися до змін умов середовища.
ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА В УКРАЇНІ – це вид науково-практичної діяльності спеціально-уповноважених на це державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати, або впливає на стан довкілля та здоров’я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА – це істотне порушення екологічної рівноваги в природі, руйнування стійкого видового складу живих організмів, повне знищення або суттєве зменшення їх чисельності, порушення циклів сезонних змін біологічного колообігу речовин та біологічних процесів.
ЕКОЛОГІЧНА СУКЦЕСІЯ – це зміна угруповань організмів і біотопу під впливом взаємодії організмів між собою та неживою природою.
ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ – це інструмент управління, який системно охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості.
ЕКОЛОГІЧНИЙ ІНЖИНІРИНГ – це еколого-інженерна діяльність, що має на меті техніко-еколого-економічне обґрунтування комплексу заходів та їх виконання, які спрямовані на «зелену» модернізацію виробництва.
ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ – це управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживчих потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги навколишнього природного середовища і не впливати на стан здоров’я суспільства.
ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ – це система державного управління в галузі охорони довкілля, основною метою якої є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості державних і громадських органів у галузі охорони довкілля.
ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ – це система режимних довгострокових безперервних спостережень за станом довкілля з метою використання, одержаної геоекологічної та біоекологічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень і складанням прогнозів динаміки екологічних ситуації в різних регіонах планети.
ЕКОЛОГІЧНИЙ ПАСПОРТ – це один з видів основної проектно-технологічної документації, в якому відображається вся природоохоронна діяльність підприємства.
ЕКОЛОГІЧНА ПІРАМІДА — графічне подання зміни кількості біомаси або біопродуктивності на кожному трофічному рівні екосистеми.
ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ – це всі складові природного середовища, які впливають на розвиток та існування організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування.
ЕКОЛОГО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – це юридична відповідальність за екологічне правопорушення, тобто виконання затверджених законом про охорону природи обов’язків.
ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – це спільний підрозділ економіки та екології, що вивчає виробничі відносини людей у процесі взаємодії суспільства і природи і займається економічними аспектами гармонізації цієї взаємодії.
ЕКОНОМІЧНІ ЗБИТКИ – це виражені у вартісній формі фактичні та можливі збитки, котрі завдаються об’єктам господарювання забрудненням НПС, або додаткові видатки на компенсацію цих збитків.
ЕКОСИСТЕМА – це єдиний природний комплекс, створений за довгий період живими організмами та середовищем, в якому вони співіснують, і де всі компоненти тісно пов’язані обміном речовин і енергії.
ЕКОЦИД – це масове знищення рослинного і тваринного світу, отруєння повітря, води, ґрунтів а також інші дії, здатні спричинити екологічну катастрофу .
ЕНДЕМІК – рослина або тварина, яка проживає лише в даній місцевості.
ЕСТУАРІЙ – широке гирло річки, що впадає в море, в озеро чи в океан у місцях, де прилегла частина моря (озера, океану) має значну глибину, а річкові наноси постійно віддаляються морськими течіями.
З
ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ – проникнення (випадкове чи завдяки людській діяльності) в екосистеми сторонніх видів тварин і рослин.
ЗАБРУДНЮЮЧА РЕЧОВИНА – речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря (воду, грунт) і прямо або опосередковано негативно впливає на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.
ЗАПЛАВНІ ЗЕМЛІ – прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).
ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ – ділянка суші чи акваторії, де діяльність людей може створити небезпечну ситуацію.
ЗОНА МАРГІНАЛЬНА – прикордонна смуга між ландшафтними зонами, в межах якої природні системи дуже вразливі і знаходяться в нестійкому стані.
ЗОНА САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ – територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.
ЗООГЕННІ РЕЧОВИНИ – це речовини, що складаються із залишків тваринних організмів (крейда, вапняк та інші осадові породи).
ЗООПЛАНКТОН – сукупність дрібних тварин, які вільно переміщуються у товщі води.
ЗООЦЕНОЗ – це сукупність усіх видів тварин.
ЗРІЛІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – сукупність сформованості системи, яка
визначається сталістю структури, зв’язків і процесів (перш за все процесів обміну речовин).
І
ІЄРАРХІЯ ПРИРОДНИХ СИСТЕМ – підпорядкування функціональних
земних систем, в якому менші підсистеми складають більші системи, які в свою чергу є підсистемами ще більших систем.
ІНГІБІТОРИ – види рослин, які гальмують життєдіяльність рослин інших видів.
ІНТРОДУКЦІЯ – випадкове чи штучне перенесення особин будь-якого виду живого за межі ареалу та укорінення їх на новому місці.
ІХТІОФАУНА – сукупність видів риб і круглоротих будь-якого водоймища.
К
КАДАСТР ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ – система обліку та оцінки кількісного та якісного стану територій та
окремих об’єктів природно-заповідного фонду та їх територіальних сукупностей, призначена для забезпечення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб достовірними даними про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні та якісні характеристики цих територій та об’єктів, їх природоохоронну, наукову, виховну, рекреаційну та іншу цінність з метою охорони, збереження та ефективного управління функціонуванням і розвитком природно-заповідного фонду.
КОЕВОЛЮЦІЯ – сумісна, взаємообумовлена еволюція двох або більшої кількості компонентів.
КОЕФІЦІЄНТ РОЗМНОЖЕННЯ (НАРОДЖУВАНОСТІ, ПЛОДОВИТОСТІ) – число екземплярів, яке підвищилося на 2000 осіб (на 2000 самок).
КОЕФІЦІЄНТ СМЕРТНОСТІ – число екземплярів, що загинули в результаті природної смерті за рік, на 2000 осіб даного виду.
КОММЕНСАЛІЗМ – постійне чи тимчасове проживання особин різних видів, при якому один з партнерів живиться за рахунок залишків їжі чи продуктами виділення іншого.
КОНКУРЕНЦІЯ – це така форма взаємодії між живими організмами, коли два види організмів або особини одного виду використовують один і той же подільний ресурс або намагаються витіснити один одного.
КОНСЕРВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ – виведення з господарського обороту (сільськогосподарського або промислового) земель на певний термін для здійснення заходів щодо відновлення родючості та екологічного задовільного стану грунтів, а також для встановлення або повернення (відновлення) втраченої екологічної рівноваги у конкретному регіоні.
КОНСУМЕНТИ (АБО ГЕТЕРОТРОФИ) – організми, що одержують енергію за рахунок харчування автотрофами чи іншими консументами.
КОНСУМЕНТИ 1-ГО ПОРЯДКУ – споживачі, що існують безпосередньо за рахунок продуцентів.
КОНСУМЕНТИ 2-ГО ПОРЯДКУ – споживачі, що живляться консументами 1-го порядку.
КОНСУМЕНТИ 3-ГО ПОРЯДКУ – організми, що живуть за рахунок консументів 2-го порядку – хижаки.
КОСНА (НЕЖИВА) РЕЧОВИНА – це гірські породи магматичного, неорганічного походження, що створюють земну кору, і вода.
КОРИСНІ ВЛАСТИВОСТІ ЛІСІВ – здатність лісів зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати грунти від ерозії, регулювати стік води, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню.
КРУГООБІГ (КОЛООБІГ) ЕКОЛОГІЧНИЙ – явище безперервного циклічного, але нерівномірного в часі і просторі перерозподілу речовини, енергії, інформації в межах екосистем різного ієрархічного рівня організації.
КРУГООБІГ РЕЧОВИН – це багаторазова участь речовин у природних процесах, що споконвічно відбуваються в геосферах.
КСЕРОФІТИ – рослини, що існують у посушливих умовах, клімакс-“фінальна”, відносно стала фаза для розвитку рослинної спільноти, яка найбільшою мірою відповідає кліматичним умовам місцевості.
Л
ЛАНДШАФТ – загальний вид місцевості, краєвид, який може характеризуватися статичним просторово-структурним розумінням, часовою структурою (еволюція, динаміка структури), типом переважної складової (наприклад, гірський ландшафт) чи значенням (ландшафт сільськогосподарський, селитейний, рекреаційний тощо).
ЛАНЦЮГ ЖИВЛЕННЯ (ТРОФІЧНИЙ ЛАНЦЮГ) – це взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні.
ЛІС – це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.
ЛІСОВІ РЕСУРСИ – це деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.
ЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ – направлена зміна окремих природних умов (головним чином для підвищення врожайності сільськогосподарських культур) за рахунок лісівницьких заходів: лісонасадженням, зміною породного і вікового складу деревинно-чагарникової рослинності, оптимізацією співвідношення залісненої території і безлісної тощо.
ЛІТОСФЕРА – це зовнішня тверда оболонка земної кулі, що складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід.
ЛІТОРАЛЬ – екологічна зона океану (моря) – прибережна і донна частина мілководдя.
М
МАЙНОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – це такий вид відповідальності, що передбачає покладання обов’язків на підприємства, організації, установи та громадян відшкодувати збитки, заподіяні природі або екологічним правам людини, а також шкоду, завдану в результаті протиправної поведінки.
МАЛИЙ (БІОЛОГІЧНИЙ, БІОТИЧНИЙ) КРУГООБІГ – кругообіг речовин в межах малих екосистем.
МЕЛІОРАЦІЯ – це сукупність організаційно-господарських, технічних та біологічних заходів, спрямованих на тривале й докорінне поліпшення природних властивостей земель з метою отримання стійких врожаїв всіх сільськогосподарських та лісових культур.
МЕТАБОЛІЗМ – процес обміну речовин і енергії в організмі. М. конструктивний характеризує використання речовини та енергії для розвитку організму. М. основний характеризує використання речовини та енергії для підтримки організму в стані спокою. М. функціональний характеризує використання речовини та енергії в процесі робочої життєдіяльності організму.
МЕТАЛИ ВАЖКІ – метали з великою атомною вагою: ртуть, свинець, цинк тощо.
МЕТАМОРФІЗМ – процес істотної зміни текстури, структури і мінерального складу гірських порід під впливом температури, тиску і хімічної активності глибинних розчинів.
МІКОЦЕНОЗ – це сукупність усіх видів грибів.
МІКРОБОЦЕНОЗ – це сукупність усіх видів бактерій.
МОЖЛИВІ ЗБИТКИ – це збитки, які могли б бути завдані об’єктам господарювання через відсутність природоохоронних заходів.
МОНІТОРИНГ – це глобальна система нагляду і контролю за станом навколишнього середовища.
МОНОФАГИ – це організми, що живляться одним видом їжі.
МУТУАЛІЗМ (СПІВРОБІТНИЦТВО) – така форма взаємодії між живими організмами, коли при сумісному проживанні організми сприяють розвитку один одному.
Н
НАВАНТАЖЕНІСТЬ АНТРОПОГЕННА – ступінь прямого чи опосередкованого впливу людей і їх господарства на природу в цілому чи на її окремі компоненти (ландшафти, ресурси, види тварин тощо).
НАДІЙНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми саморегулюватися в межах еволюційного відрізку її існування. Надійність характеризується збереженням структури, функцій, напрямку розвитку екосистеми.
НАСЕЛЕННЯ – сукупність усіх особин тварин різних видів, які проживають на певній території, або сукупність усіх особин одного виду тварин, зокрема людей.
НЕВИЧЕРПНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – ті, нестача яких не відбувається тепер і не передбачається у майбутньому (наприклад, енергія морських хвиль, вітру, сонячної радіації, морських припливів і відпливів тощо).
НЕВІДНОВНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – ті, що не відновлюються в процесі використання людиною.
НЕЙТРАЛІЗМ – така форма взаємодії між живими організмами, коли при сумісному проживанні організми не чинять один на одного ні позитивного, ні негативного впливу.
НІША ЕКОЛОГІЧНА – функціональне місце виду в екосистемі, яке визначається його зв’язками з іншими видами та абіотичними факторами середовища. Це – сукупність умов життя, які відповідають вимогам виду (популяції).
НОРМАТИВ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМОГО ВПЛИВУ ФІЗИЧНИХ ТА БІОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ – норматив, який встановлюється для кожного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки (за найбільш суворим нормативом).
О
ОБМІН РЕЧОВИН – послідовне перетворення, використання, накопичення і витрати речовини і енергії в живих організмах у процесі життя, що дає змогу їм зберігатися, розвиватися і самовідтворюватися
ОКЕАН СВІТОВИЙ – глобальна сукупність усіх океанів і морів. Загальний об’єм води О.С. складає 1370 млн. км3, середня солоність води – 35 г/кг, середня глибина – 3,8 км.
ОНТОГЕНЕЗ (ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЗМУ) – сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних і біохімічних перетворень, які проходять в організмі з моменту його зародження до смерті.
ОПАД – мертві частини рослин, які падають на поверхню грунту чи на дно водоймища в період листопаду, гілкоопаду, цвітіння тощо.
ОПАДИ – кількість води, яка випадає за певний час у визначеній географічній точці у різних видах – як дощ, сніг, град, роса.
ОПОСЕРЕДКОВАНІ ЗБИТКИ – це збитки, що виникають внаслідок негативного впливу на продуктивні сили суспільства і на людину зокрема.
П
ПАРАКЛІМАКС – біотична спільнота, яка виникла внаслідок зовнішнього впливу на клімакс і його руйнування з утворенням іншої сталої спільноти. П. складають найбільш сталі екосистеми в природі, порушеній діяльністю людей. Приклад – постійне пасовисько худоби на території, яка раніше була лісом.
ПЕЛАГІАЛЬ – товща моря від його поверхні до межі проникнення сонячних променів (до 200-500 м).
ПАРАЗИТИЗМ (ХИЖАЦТВО) – це така форма взаємодії між живими організмами, коли один з видів використовує організми іншого виду як трофічний ресурс.
ПАСИВНА ФОРМА ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ – це такий вид відповідальності, при якій організації утримуються від виконання певних дій, які можуть призвести до екологічної шкоди, погіршення здоров’я людей тощо.
ПОЛІФАГИ – це істоти, що живляться різними організмами.
ПОПУЛЯЦІЯ – це реальна біологічна одиниця, у формі якої існують види рослин, мікроорганізмів та тварин.
ПОТЕНЦІЙНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – ті, що поки ще не можуть бути використані людиною в народному господарстві.
ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – це все живе і неживе, що оточує організми і з чим вони взаємодіють.
ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – це об’єкти, умови, процеси природи, які використовуються або можуть бути використані в суспільному виробництві як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних, наукових і культурних потреб людини тощо.
ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКІ СИСТЕМИ – це територіальні системи, що охоплюють різні господарські об’єкти (промислові, енергетичні, транспортні, комунальні сільськогосподарські тощо) та певну частину навколишнього природного середовища, на яку вони безпосередньо впливають.
ПРОДУЦЕНТИ (АБО АВТОТРОФИ) – це організми, що створюють органічну речовину за рахунок утилізації сонячної енергії, води, вуглекислого газу, мінеральних солей.
ПРЯМІ ЗБИТКИ – це збитки, що виникають внаслідок безпосереднього знищення матеріальних цінностей, погіршення умов господарювання або впливу на здоров’я людини.
Р
РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – це збалансована взаємодія суспільства і природи, що забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольняти їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування.
РЕАЛЬНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – ті, що використовуються у виробництві з урахуванням сучасного рівня розвитку продуктивних сил.
РЕКРЕАЦІЙНА ЄМНІСТЬ – здатність території, призначеної для відпочинку, забезпечити певній кількості відпочиваючих необхідний комфорт.
РЕКУЛЬТИВАЦІЯ – штучне поновлення родючості грунту і рослинності після техногенного порушення природи.
РЕПРОДУКЦІЯ – відтворення особин у процесі розмноження.
РЕДУЦЕНТИ (АБО САПРОФАГИ) – це мікроорганізми, що розкладають мертві залишки продуцентів і консументів до води, вуглекислого газу і мінеральних солей.
РИЗИК – це усвідомлена можливість небезпеки, або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливого їх числа за конкретний період часу.
РІВНОВАГА ПРИРОДНА – екологічна рівновага, яка утворена на балансі незмінних чи слабозмінених людською діяльністю природних процесів. Індикаторами Р.П. є здатність природних систем розвиватися здосягненням клімаксу шляхом сукцесії.
РОДОВИЩА КОРИСНИХ КОПАЛИН – нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.
С
САМОРЕГУЛЯЦІЯ – здібність екологічної системи відновлювати баланс внутрішніх властивостей після будь-якого природного чи антропогенного впливу. С. базується на принципі зворотного зв’язку окремих складових системи.
САНІТАРНО-ЗАХИСНІ ЗОНИ (СЗЗ) – це ділянки землі навколо підприємств, що створюють з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров’я людей.
САНІТАРНО-ТОКСИЧНИЙ МОНІТОРИНГ – це система досліджень, що забезпечує нагляд за ступенем забрудненості природних ресурсів шкідливими речовинами і впливом їх на організм людини, фітоценоз і зооценоз.
СОЦІОЕКОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ - критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обов'язковому збереженні динамічної рівноваги геоекосистем, що досягається неперевищенням антропогенними навантаженнями гранично допустимих меж.
СОЦІОЕКОЛОГІЯ – це розділ екології, що вивчає відношення суспільства і навколишнього природного середовища.
СТАЛИЙ РОЗВИТОК – це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб всіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відтворення цілісності навколишнього природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей всіх поколінь.
СТЕНОБІОНТИ – живі організми, що мають мале пристосування до змін умов середовища.
СТІЙКІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – здатність системи протистояти дії зовнішніх факторів і зберігати структуру та функціональні особливості.
СУБСТРАТ – опорний екологічний компонент, харчове середовище рослин та мікроорганізмів: грунт – для наземних, товща води – для планктону, грунт водойм – для бентосу.
СУКЦЕСІЯ – послідовна заміна біоценозів, що спадково виникає на території внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.
Т
ТАКСОН – систематична категорія в біології: підвид, вид, рід тощо.
ТОКСИКАНТ – отруйна речовина.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ – здатність організму витримувати відхилення факторів середовища від спонтанного для нього значення.
ТЕХНОЕКОЛОГІЯ – це розділ екології, що вивчає взаємодію природних і техногенних процесів.
ТИМЧАСОВО ПОГОДЖЕНІ ВИКИДИ АБО СКИДИ (ТПВ/ТПС) – це кількість забруднюючих речовин, що викидається або скидається в навколишнє середовище з окремого джерела забруднення за одини